Наш навчальний заклад


Готуємось до школи
Версія для друку
ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО УСПІШНОГО ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ

10 ПОРАД

1.     Формуйте у дитини поняття про корисну їжу. Організуйте здорове збалансоване харчування:

Ø зменшіть вживання «пустих», швидких вуглеводів — солодощів, здоби;

Ø навчіть дитину їсти довгі, корисні, складні вуглеводи — сирі, відварні,тушковані овочі; фрукти; злакові каші;

Ø забезпечте в меню 50% білкової їжі — нежирне м’ясо, риба, молочні продукти, яйця;

Ø поповнюйте організм поліненасиченими жирними кислотами Омега-3 — морська риба, волоські горіхи, насіння льону, рапсова олія.

2.     Організовуйте день дитини відповідно до режиму: вона має вчасно прокидатися, їсти, гуляти на свіжому повітрі, вкладатися спати тощо. У будні щовечора гуляйте з дитиною 1-1,5 години, у вихідні 3,5-4 год. протягом дня. Під час денної прогулянки разом з дитиною:

Ø катайтеся на велосипедах, роліках, скейтах, самокатах, в теплу пору року, а взимку — на ковзанах, лижах, санчатах;

Ø плавайте і бавтесь на воді;

Ø грайте в бадмінтон, баскетбол, футбол, теніс, хокей, сніжки;

Ø стрибайте зі скалкою, метайте в ціль і на дальність, лазьте по драбині, ходіть по колоді тощо.

3.     Розвивайте дрібну моторику дитини. Для цього навчайте:

Ø застібати/розстібати гудзики, зав’язувати/розв’язувати шнурки, пояс під час одягання та роздягання;

Ø різати ножицями папір по прямій, обводити шаблони та вирізувати по контуру;

Ø правильно тримати олівець і пензлик під час малювання;

Ø гратися з дрібними предметами — мозаїкою, конструктором Lego, пазлами тощо.

       Залучайте дитину до приготування їжі. Попросіть допомогти перебрати жменьку гороху, чечевиці, гречки тощо.

4.     Встановлюйте перед дитиною чіткі цілі. Завжди з’ясовуйте чи зрозуміла дитина, що від неї вимагають. Дайте їй змогу свідомо керувати власною діяльністю: обирати ціль, докладати вольові зусилля під час виконання роботи та підпорядковувати свої дії вимозі «треба». Навчайте дотримуватися правил, діяти за встановленими зразками. Допомагайте лише за потреби, адже самостійність дитини — запорука її успішності у шкільному навчанні.

5.     Зацікавлюйте дитину школою. Підводьте до усвідомлення, що школа — новий етап її життя. Розповідайте історії із свого шкільного життя: про вчителів, про шкільних друзів, із якими товаришуєте досі, про цікаві подорожі, про шкільні таємниці тощо.

Ø Ніколи не застосовуйте навчальну діяльність як покарання, не погрожуйте школою на кшталт: погано себе поводив, то сідай — будеш читати; там тебе навчать, як поводитися, будеш як шовкова; там з тобою не панькатимуться, будеш все робити сам.

6.     Надихайте на пізнання нового. Спонукайте дитину дивуватися, отримувати задоволення від процесу пізнання. Якщо вона припустилася помилки, підтримуйте її впевненість у власних силах, розуміння того, що будь-яка думка буде прийнята й адекватно оцінена — без приниження й публічного засудження.

7.     Пропонуйте дитині малювати, ліпити з глини та пластиліну, конструювати з різних матеріалів-спочатку за зразком, відтак за задумом. Підтримуйте дитячу ініціативу, самостійність, самобутність. Адже байдужість дорослого до дитячої творчості, або осудне ставлення до її фантазування, до будь-якого відходу від зразка, стандарту, шаблону значно гальмують розвиток продуктивної уяви і тим знижують інтелектуальні можливості майбутнього школяра, формують у дитини невпевненість у собі, страх невдачі.

8.     Грайте з дитиною в розвивальні ігри. Вони сприятимуть формуванню в неї здатності:

Ø враховувати у своїх міркуваннях, оцінках точку зору іншої людини;

Ø мислити образами;

Ø користуватися символами й замінниками;

Ø виявляти проблему, ставити мету, планувати свої дії з огляду на можливості, знаходити кращій, а іноді й нестандартний спосіб вирішення проблеми.

       9. Спілкуйтеся з дитиною українською мовою, читайте казки, оповідання і вірші, обговорюйте       прочитане. Перш ніж навчити читати, навчіть дитину свідомо сприймати й переказувати зміст почутого, оцінювати вчинки та характери персонажів, висловлювати своє ставлення до них тощо.

     10.Навчайте дитину виявляти повагу до людей словами та вчинками. Це сприятиме позитивній комунікації з дорослими й однолітками. Щоб дитина почувалася комфортно в дитячому колективі, створюйте умови, аби вона долучалася до взаємодії з однолітками в парі, в групі. Проводьте майстер-класи, командні змагання під час дитячих тематичних і фізкультурних свят.

НУШ – НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА

Нову українську школу презентують як запоруку життєвого успіху, як школу, до якої приємно ходити дітям, де прислухатимуться до їхньої думки, навчатимуть критично мислити, не боятися висловлювати власну думку та бути відповідальним громадянином. Тож як вихователю-методисту організувати освітній процес у дитячому садку, аби нинішні дошкільники безболісно адаптувалися до шкільного навчання?

Суть Нової української школи (НУШ) полягає у переході від школи інформаційної, яка дає учням лише знання і деякі вміння та навички, до школи компетентностей ХХІ століття.

Компетентність —

динамічна комбінація знань, умінь, цінностей та ціннісних ставлень, що визначає здатність успішно розв’язувати життєві проблеми, провадити подальшу навчальну та професійну діяльність.

«Канвою» розвитку учня в НУШ вважають формування 10-ти ключових компетентностей.

Окрім компетентностей, «канва» містить і такі наскрізні вміння, як-от:

·        уміння читати;

·        уміння доносити думку;

·        критичне мислення;

·        логічний захист позиції;

·        ініціативність;

·        проблеми, ризики і рішення;

·        емоційний інтелект;

·        робота в команді;

·        творчість.

Особлива увага в НУШ приділятиметься вихованню дітей на цінностях, які стануть базою для щасливого особистого життя та успішної взаємодії із суспільством. Виховний процес буде невід’ємною складовою всього освітнього процесу. Його орієнтирами стануть загальнолюдські цінності, зокрема:

·        морально-етичні — гідність, чесність, справедливість, турбота, повага до життя, повага до себе та інших людей;

·        соціально-політичні — свобода, демократія, культурне різноманіття, повага до рідної мови, патріотизм, шанобливе ставлення до довкілля, повага до закону, відповідальність.

Як сформувати в дитини старшого дошкільного віку готовність до систематичного навчання в НУШ? Як безболісно й успішно адаптувати дитину до школи в шість років? Йдеться не лише про перші тижні зміни соціального статусу дитини з дошкільника на школяра, коли докорінно змінюється її життя в фізіологічній, психологічній, соціальній сферах. Йдеться про те, наскільки успішною дитина буде впродовж шкільних років. Адже успішність школяра прямо залежить від того, наскільки сформованою буде основа «канви» його розвитку.

Сучасний погляд на готовність до НУШ

За сучасною моделлю дошкільної освіти слід побудувати індивідуальний освітній шлях для кожної дитини, створити оптимальні умови для її гармонійного природного розвитку. Базовий компонент дошкільної освіти (БКДО) як Державний стандарт дошкільної освіти в Україні визначає в кожній освітній лінії ті компетенції, які слід сформувати в дитини на кінець дошкільного віку. У цьому документі зазначено, що в цей період формуються її ціннісні ставлення (Схема).

/uploads/NYSCH.jpg 

Щоб дитина успішно справлялася з новими вимогами шкільного життя, у неї має бути сформований набір тісно переплетених якостей. Неможливо розглядати ці якості у відриві від життєвого досвіду дитини, конкретного середовища, сімейного устрою. Тому поняття «готовність до школи» з урахуванням усіх чинників можна визначити як набір компетенцій, що складають життєву компетентність дитини. У сучасній освіті це поняття має ключове значення. Готовність до НУШ — це не «програма», якій можна просто навчити.

Готовність до НУШ —

системна характеристика розвитку дитини старшого дошкільного віку, яка проявляється у сформованості компетенцій. Ці компетенції формують шляхом прищеплення ціннісного ставлення до оточення й довкілля, розвивають за сприятливих умов у різноманітних ситуаціях життєвого досвіду та спілкування, у які включена дитина в сім’ї та суспільному вихованні.

Готовність дитини до шкільного навчання

Розглянемо готовність дитини до шкільного навчання з огляду на концепцію НУШ та ті вимоги, які закладені в Державному стандарті дошкільної освіти в Україні.

Основними компонентами готовності дитини до шкільного навчання можна вважати психофізіологічну, особистісну та інтелектуальну готовність.

Психофізіологічна готовність

Психофізіологічна готовність формується через розвиток здоров’язбережувальної компетенції на основі виховання ціннісного ставлення до власного життя та здоров’я.

Про психофізіологічну готовність свідчить загальний фізичний розвиток дитини. Його визначають відповідно до показників вікових норм фізичного розвитку хлопчиків і дівчаток шестирічного віку, як-от: вага, зріст, об’єм грудної клітини; тонус м’язів; пропорції; шкіряний покрив тощо. А ще показовими є стан:

·        зору, слуху, моторики (особливо дрібних м’язів кисті руки та пальців);

·        нервової системи дитини — ступінь її збудливості та гальмування, сили і рухливості.

Важливим є також загальний стан здоров’я.

Дитина, у якої добре розвинена дрібна моторика, уміє логічно розмірковувати, зв’язно висловлює свої думки, ліпше концентрує увагу, пригадує.

Показником психофізіологічної готовності шестирічної дитини до школи є такий рівень її фізичного розвитку, стану життєво важливих систем організму та здоров’я, за якого дитина спокійно може витримати певну кількість уроків протягом дня та їх часовий відрізок, зберігаючи належну позу і при цьому не має ризику отримати викривлення хребта.

Рекомендації дорослим

Не порушуйте режим дня дитини за жодних умов. Її здоров’я у пріоритеті. Не скорочуйте час прогулянки, занять фізкультурою на користь підготовки до свят чи інших видів діяльності. Це неприпустимо!

Створюйте умови для розвитку крупної та дрібної моторики дітей. Спонукайте їх самостійно застібати гудзики, зав’язувати шнурки. Удосконалюйте дрібну моторику та готуйте руку дитини до письма, організовуючи роботу з ножицями, малювання олівцями, ігри з дрібними предметами.

Формуйте вміння орієнтуватися у просторі, координувати рухи під час рухливих ігор протягом дня.

Забезпечте дитині збалансоване харчування, аби вона зростала здоровою. Формуйте в дитини прагнення до здорового способу життя, розуміння важливості здорової їжі. Але не робіть з їжі культу. Харчування має бути різноманітним та частим.

Зменшіть до мінімуму вживання солодощів, здоби, кондитерських виробів. Пропонуйте овочі, фрукти, каші зі злаків тощо. Забезпечте в меню дитини 50% білкової їжі — нежирного м’яса, риби, молочних продуктів, яєць. Їжа має містити достатню кількість Омега-3. Поліненасичені жирні кислоти позитивно впливають на розвиток клітинних мембран мозку та сітківки ока, зміцнюють імунітет, сприяють нормальному функціонуванню судин серцевої системи. Також вони допомагають покращити пам’ять і концентрацію уваги

 

Особистісна готовність

Особистісна готовність передбачає прийняття дитиною нового соціального статусу школяра. Вона формується через розвиток таких компетенцій:

·        особистісно-оцінна — шляхом виховання ціннісного ставлення до особистого Я;

·        родинно-побутова — через розвиток ціннісного ставлення до членів своєї родини, сім’ї;

·        соціально-комунікативна, комунікативна, ігрова, предметно-практична — шляхом виховання поважного ставлення до дорослих, однолітків, результатів діяльності людини.

Особистісна готовність містить низку складових. Розглянемо їх.

Я-концепція — усвідомлення своїх фізичних можливостей, вмінь, переживань, а також здатність адекватно оцінювати свої досягнення та особистісні якості.

Мотиваційна готовність — сформованість соціальних мотивів: потреба у соціальному визнанні, бажання отримати соціально значимий статус; сформованість пізнавальних мотивів: бажання вчитися, отримувати знання.

Вольова готовність — здатність свідомо керувати своєю поведінкою та діяльністю, ставити мету та докладати вольові зусилля для її досягнення; певний рівень організованості, довільності поведінки; здатність підпорядковувати свої дії вимогам «треба», а не «хочу», свою поведінку встановленим правилам.

Емоційно-почуттєва готовність — здатність самостійно керувати особистими почуттями та співвідносити свої вчинки із засвоєними нормами моралі; розуміти власні почуття й переживання інших людей; розрізняти базові емоції: радість, образу, смуток, страждання тощо. Дитина володіє соціальними нормами прояву почуттів, у неї відсутні імпульсивні реакції, сформовані вищі почуття — естетичні (почуття прекрасного), інтелектуальні (радість пізнання), моральні.

Комунікативна готовність — готовність до довільного й продуктивного спілкування в контексті учбової діяльності, наявність комунікативної ініціативи. У спілкуванні з дорослими й однолітками уважно ставиться до їхніх переконань, не проявляє нестриманість, негативізм, грубощі. Не застосовує неетичні висловлювання, ввічлива у спілкуванні, дотримується морально-етичних норм. Керує своїми емоціями, розуміє необхідність спілкуватися, контролює свої бажання. Проявляє готовність вступити в діалог, вислухати, не перебиваючи, дивлячись в обличчя співрозмовника.

Здатність довільно регулювати поведінку та готовність підпорядковувати свою поведінку вимогам дорослих і правилам — одна з ключових відмінностей школяра від дошкільника, який здебільшого діє спонтанно, імпульсивно.

Рекомендації дорослим

Викликайте у дитини інтерес, приваблюйте шкільним навчанням. Допоможіть усвідомити, що школа — не покарання, а новий етап у житті, подорож у світ знань. Не сподівайтеся, що дитина сама собою буде ставитися до шкільного навчання відповідально та зацікавлено. Тож не обмежуйтеся розмовою про школу, або екскурсією до її будівлі.

Пам’ятайте, що недостатньо просто переконувати шестирічку, що вчитися треба для майбутнього (а то будеш двірником). Розповідайте цікаві історії про школу, вчителів, нових шкільних друзів, яких дитина зустріне тощо.

У жодному разі не застосовуйте навчальну діяльність як покарання: «Погано себе поводили — сідайте, буду читати». Пізнавати нове дитина має із захопленням і насолодою. При цьому вона не має боятися помилитися. Приймайте будь-яке висловлювання дитини, адекватно оцінюйте, не принижуйте, не засуджуйте публічно її помилку чи неуспіх.

У жодному разі не застосовуйте вислови на кшталт «Підеш до школи, там тебе навчать добре поводитися», «У школі не панькатимуться» тощо.

Формулюйте чітко мету чи завдання, аби дитина завжди їх усвідомлювала. До шести років у дитини лише формуються компоненти вольової дії. Тож мотивуйте, спонукайте бажання досягти поставленої мети.

Не намагайтеся все робити за дитину, допомагати без нагальної потреби. Адже самостійність — запорука успішності у шкільному навчанні.

Навчайте дитину проявляти повагу до людей у словах і поведінці відповідно до норм моралі. Це забезпечить їй щасливе перебування в оточенні дорослих і однолітків

Обов’язково включайте дитину в групові форми роботи, створюйте умови для взаємодії з однолітками, аби вона легко вписалася у шкільний колектив і почувалася комфортно. Дитина у якої не сформовані ці навички, може відчувати труднощі як із соціалізацією, так і із засвоєнням учбового матеріалу. Якщо дитині складно порозумітися з дітьми, або вона часто потрапляє в конфліктні ситуації, буває ізольованою від колективу — це значно підвищує ризик шкільної дезадаптації. За таких умов вона взагалі може втратити цікавість до навчання в школі.

Інтелектуальна готовність

Інтелектуальна готовність формується через розвиток таких компетенцій:

·        художньо-практична — формування ціннісного ставлення до проявів естетичного, творчості;

·        сенсорно-пізнавальна, математична — формування ціннісного ставлення до інформації, пізнання;

·        мовленнєва — формування ціннісного ставлення до української мови;

·        природничо-екологічна — формування ціннісного ставлення до природи, уявлень про закономірності.

Характеристиками інтелектуальної готовності до школи є певний рівень розвитку пізнавальних процесів.

Увага — здатність тривалий час зберігати зосередженість. Здатність концентрувати увагу на кількох предметах одночасно; швидко переключати зосередження уваги з одного об’єкту на інший, з одного виду діяльності на другий.

Мовлення — уміння адекватно й доречно спілкуватися українською мовою в різних життєвих ситуаціях. Сформованість фонетичної, лексичної, граматичної, діалогічної та монологічної сторін мовлення.

Відчуття та сприймання — уміння орієнтуватися в якостях і просторових відношеннях предметів. Сформованість загально вироблених уявлень про сенсорні еталони кольору, форми, величини тощо. Здатність цілеспрямовано й планомірно обстежувати предмети. Чітке орієнтування в частинах свого тіла, орієнтування в часі.

Пам’ять — здатність виокремлювати й засвоювати мнемонічні засоби й прийоми, як-от прийом логічного групування матеріалів тощо. Здійснення самоконтролю в процесі запам’ятовування — уміння зіставляти отримані результати діяльності зі зразком.

Уява — самостійне створення образів уяви (творча уява).

Мислення — розвиненість образних форм мислення, уміння оперувати образами, уявляти об’єкти в різних положеннях. Сформованість мисленнєвих операцій узагальнення, порівняння, абстрагування, класифікації, установлення причинно-наслідкових зв’язків, розуміння взаємозалежностей, здатність розмірковувати.

Рекомендації дорослим

Створюйте умови для ігрової та продуктивних видів діяльності дітей. У грі як провідній діяльності формуються важливі психологічні новоутворення дошкільного віку. Під час гри змінюється позиція дитини у ставленні до оточення. Вона навчається узгоджувати свою особисту точку зору з іншими. Приймаючи та реалізуючи ігрову роль, дитина вчиться виокремлювати правила і дотримуватися їх, а отже, свідомо й довільно керувати своєю поведінкою.

Пропонуйте дітям продуктивні види діяльності: малювання, ліплення, конструювання тощо. У них розвиваються вищі форми регуляції діяльності — планування, корекція, контроль.

Розвивайте творчу уяву дітей — центральне новоутворення пізнавальної сфери шестирічок. Саме під час ігрової та продуктивних видів діяльності розвивається як репродуктивна (відтворювальна), так і продуктивна (творча) уява.

Стимулюйте дитячу ініціативність, заохочуйте самостійність, плекайте самобутність. Байдужість дорослого до дитячої творчості або осудне ставлення до її фантазування, до будь-якого відходу від зразка, стандарту чи шаблону гальмують розвиток продуктивної уяви. Це знижує інтелектуальні можливості майбутнього школяра.

Не використовуйте шаблонні альбоми із зображувальної діяльності. Дайте дитині змогу під час самостійної художньої діяльності працювати за власним задумом, а не задумом дорослого.

Широко застосовуйте розвивальні ігри. Вони сприяють усебічному розвитку дітей. Ігри на основі сенсорних еталонів сприяють розвитку всіх пізнавальних психічних процесів. Завдяки поєднанню уяви, мислення та мовлення в розвивальних іграх і вправах розкривається символічна функція мислення. Дитина починає подумки оперувати символами. Вона осягає математичні, часові, логічні відношення, навчається використовувати умовно-символічні зображення: цифри, букви, геометричні фігури, плани, схеми тощо. Розвивальні ігри сприяють формуванню вміння ставити мету, планувати свої дії з огляду на можливості, знаходити точний, а іноді й нестандартний спосіб розв’яння проблеми. А ще сприяють розвитку мисленнєвих операцій: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, абстрагування.

Читайте дітям казки, оповідання і обговорюйте прочитане якомога частіше. Формуйте пізнавальний інтерес до друкованого слова. Навчайте дітей усвідомлено сприймати і переказувати літературний текст. При цьому повно, точно, розгорнено й логічно викладати свою думку. Спонукайте дітей відтворювати текст графічно: у малюнку, схемі, моделі.

Спілкуйтеся з дітьми українською мовою й заохочуйте їх спілкуватися українською з однолітками.

Не запозичуйте елементи шкільного змісту і шкільних методів навчання. Натомість — застосовуйте розвивальне навчання дошкільників.

Зміна цілей освіти, зміщення акцентів з формування знань, умінь та навичок випускника дошкільного закладу на його особистісний розвиток та формування компетентностей позначилися й на розумінні сутності поняття «готовність до шкільного навчання». Рівень готовності дитини до навчання в Новій українській школі безпосередньо залежить від рівня сформованості у неї базових компетенцій, а отже, від якості наданої дитині освіти в дитячому садку. 
 
 
 ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО НУШ: ВАЖЛИВІ АСПЕКТИ

Вступ дитини до школи завжди є переломним моментом у її житті, незалежно від того, в якому віці вона приходить у перший клас: у шість чи в сім років. Про що насамперед мають пам’ятати батьки майбутнього першокласника? На що бажано звернути їхню увагу під час підготовки дитини до школи?

Нова українська школа (НУШ) презентувала вимоги до взаємин «учні — батьки — вчителі — школа». Пріоритетами в них є педагогіка партнерства, нові підходи до навчання учнів, формування в них ключових компетенційтностей тощо. Педагоги-дошкільники також мають переосмилити свої підходи до підготовки дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі. Насамперед продумати роботу з батьками.

Погляди батьків щодо підготовки дитини до школи різноманітні. Одні вважають, що готувати дитину до школи потрібно. Йдучи до школи, вона має вміти читати, писати та рахувати. Інші наголошують, що поспішати не варто — дитина сама все надолужить. Як відшукати «золоту середину»: підготувати дитину до школи і водночас не відбити в неї бажання вчитися? Та й невже настільки важливо, щоб дитина, йдучи до школи, вже вміла читати та рахувати?

Одне з найголовніших питань у роботі закладу дошкільної освіти — психолого-педагогічна просвіта батьків — набуває особливого значення під час роботи з батьками дітей старшого дошкільного віку. Завданням педагогів є формувати відповідний рівень психолого-педагогічної грамотності батьків щодо вікових особливостей розвитку старшого дошкільника та молодшого школяра, а також у формуванні в них уміння налагоджувати партнерську взаємодію з дитиною — майбутнім першокласником.

Одним із багатьох варіантів та форм проведення такої роботи може бути пратикум для батьків дітей старшої групи. Матеріали для проведення такого практикуму подано в

Додатку 1.

Фізичний розвиток дитини як запорука її успішного навчання


Ми настільки захопилися навчанням наших дітей, що забули, що суть освіти дитини - створення її щасливого життя. Адже найщасливіше життя — те, чого ми бажаємо і своїм дітям, і собі.

Стівен Харрісон

Щоб успішно вчитися, дитині потрібні сили, вона має бути фізично готовою щодня нести ранець чи портфель, сидіти протягом 30-35 хв на уроці, правильно тримати ручку, писати впродовж тривалого часу тощо.

І педагоги, і батьки часто недооцінюють роль сформованості навичок здорового способу життя — фізичний аспект розвитку дитини. Фахівці стверджують, що саме фізичний розвиток є запорукою успішного навчання дитини в школі. Фізична готовність, відповідний стан здоров’я дитини — це одна з основних передумов її успішного навчання в школі.



Новини

Сонечко

Архів новин