«Успішна комунікація як засіб профілактики насильства в дитячому середовищі»

      Факт приниження людини людиною, навіть, на перший погляд - дрібний, несуттєвий (наприклад, через «невинні» жарти), все ж залишає гіркий осад в душах скривджених і напевно позначається на особистості кривдника.

      Жорстоке поводження починається там, де порушуються соціальні чи психологічні права людини. Воно починається там, де ми порушуємо соціальні чи емоційні «кордони» іншої людини.

     Жорстоке поводження  у будь-якій формі його прояву впливає на розвиток особистості, та залишає свій слід у фізичному, розумовому здоров'ї, впливає на психіку та взаємовідносини у суспільстві. Вирішити цю проблему можливо лише при спільній роботі педагогів, батьків та й самих учнів.

     Насильство розглядається як порушення прав людини, приклад примусового контролю, який одна людина практикує над іншою, домагання, будь-які інші дії чи бездіяльність, що полягають у застосуванні психічного, емоційного тиску або фізичної сили з метою заподіяння шкоди іншій людині.

     На сьогодні прийнято розрізняти такі види насильства:

• ФІЗИЧНЕ НАСИЛЬСТВО. Включає всі форми травматизму, що спричинені навмисними діями: переломи кісток, черепно-мозкові травми, синці, опіки, подряпини, опіки від цигарок, сліди людських укусів; подання невідповідної їжі, напоїв або медикаментів (наприклад, наркотиків чи алкоголю, щоб змусити людину заснути) тощо.
• СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО. Це залучення дітей або підлітків до 18 років до сексуального життя дорослих без їх розуміння та згоди на це, а також просте споглядання чи присутність при сексуальних діях або експлуатація дитини у сексуальному плані.
• ЕМОЦІЙНЕ (ПСИХІЧНЕ НАСИЛЛЯ). Це вплив на психіку людини шляхом залякування, погроз (зокрема фізичною розправою), щоб зламати волю до опору, відстоювання своїх прав та інтересів. Примушення людини робити те, що суперечить її моральним принципам, висміювання, дратування, кривдження, залякування, постійна критика, ігнорування, приниження, терор.
• ЕКОНОМІЧНЕ НАСИЛЬСТВО В СІМ'Ї. Умисне позбавлення одним членом сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.

   Людство як єдине ціле потребує загальних норм взаємодії суспільств, і тому культурна глобалізація не може не мати своїх основ у етиці взаємовідносин, що має сприяти діалогу між наці­ями та їх культурами. 

   Принцип ввічливості як складової етичних норм поведінки, умови успішного спілкування, відбитка морального стану суспільства, відображення людського досвіду та визначення різноманітних засобів вербальної реалі­зації соціальних відносин між адресантом і адресатом у різних суспільствах і культурах.

«Ввічливість - це повага до партнера з комунікації, яка виявляється в доброзич­ливому ставленні до нього та доречному звертанні, яке відповідає його особистісним і статусним позиціям»

 Принцип ввічли­вості в найбільш загальному вигляді можна визначити як тип соціальної взаємодії, в основі якої лежить повага до особистості партнера. Наслідування цьому принципу означає врахування інтересів партнера, урахування його думок і бажань. Дотримання принципу ввічливості сприяє ефективній соціальній взаємодії за рахунок «збереження соціальної рівноваги та дружних відносин», причому вважається, що в комунікативній практиці цей принцип відіграє більш значну роль, ніж принцип кооперації

Дотримання етичних і комунікативних правил завжди відбувається відповідно до ситуації спілкування. Ввічлива мова - це мова успішна для адресанта й ефективна для адресата. Цілеспрямовано будувати спілкування, створювати усні та письмові текс­ти, які максимально точно й повно досягають бажаного ефекту - у цьому і полягає зміст комунікативних правил. На нашу думку, поняття комунікативних правил багато в чому тісно пов'язане з етичним критерієм. Це фактично дві нерозривні складові мов­леннєвого акту, а також сфера соціально-психологічного впливу, оскільки додержання цих норм, з одного боку, створює позитивну емоційну атмосферу взаємодії, з іншого боку - вимагає знання не тільки соціальних, але й психологічних закономірностей спіл­кування. Від цього фактору залежить прагматичний успіх комунікантів. Причому пси­хологічна складова важлива незалежно від адресанта. Тому ввічливе мовлення завжди оцінюється адресатом позитивно, навіть якщо воно не досягає конкретного результату.

     Перша проблема: ми завжди, з усіма і всюди хочемо відстояти свою правоту (навіть коли ми неправі). Перш ніж ви зможете успішно спілкуватися, вам необхідно усвідомити мету, з якою ви плануєте поспілкуватися, і визначитись, чого ж ви хочете досягти. Ви плануєте поговорити з метою бути зрозумілим, отримати те, чого хочете, чи за вашими словами ховаються зовсім інші наміри? Приміром, деякі партнери спілкуються лише з метою довести, що вони праві, а їх опоненти зовсім не праві. Комунікація такого плану подібна до війни, і слова сповнені гнівом і звинуваченнями. Такі слова змушують іншу людину почуватися пригніченою і приниженою. В такому виді комунікації слова не доходять до того, хто говорить. Єдине, що отримує від такого спілкування співрозмовник, - очевидний гнів, роздратування і «правоту». Щоб покласти край такому виду комунікації, прийміть рішення про те, що ви обоє відмовитесь від взаємних обвинувачень і дасте одне одному шанс бути зрозумілими (почутими). В висновку скажіть собі, що вам не потрібно нічого доводити одне одному, а необхідно побудувати такий собі міст взаєморозуміння.

    Друга проблема: ми нездатні почути іншу людину. Запам'ятайте, що спілкування складається не тільки із самої розмови (говоріння), а й із слухання і чуття (розуміння того, що нам хотіли сказати). Необхідно усвідомити одну просту річ: якщо ми насправді хочемо зрозуміти іншу людину, її почуття, думки, переживання, ми повинні абстрагуватися на даний момент від власної точки зору, думок, почуттів і переживань. Лише тоді ми дійсно зрозуміємо співрозмовника. Це не так легко зробити! Всі ми схильні перебільшувати деякі речі, втрачати інформацію або ж перекручувати факти. Іноді прикидаємося, що уважно слухаємо, а самі в цей час зосереджені на розв'язанні якоїсь важливої для себе проблеми. Вихід із ситуації може бути такий: повторіть співрозмовнику кілька разів те, що ви зрозуміли із його розмови, і перепитайте, чи правильно ви його зрозуміли. І, зрештою, ми просто повинні прагнути зрозуміти те, що нам планують повідомити. Для успішного діалогу необхідно навчитися слухати і чути, а не оцінювати отримувану інформацію. Таким чином, можна помітити, що необхідність загальних, розвинених навичок комунікації формує адекватне спілкування між людьми. Проблеми комунікації найчастіше призводять до нерозуміння одне одного, до агресії. Оскільки діти є найбільш чутливою частиною суспільства, брак наочного прикладу адекватної комунікації призводить до появи більш примітивних форм спілкування, таких як агресія і підкорення.

Як розв'язати конфліктну  ситуацію? 

1. Перший етап «Стоп». Потрібно оцінити ситуацію і усвідомити власні емоції. Це потрібно для того, щоб своєю реакцією не ускладнити відносини  ще більше. Корисно запитати себе: «Що я зараз відчуваю?» , «Що я зараз хочу зробити?» , «Що я роблю?».

2. Другий етап: «Чому?». Це запитання  повинні задати самі собі. Потрібно проаналізувати мотиви і причини вчинку. На основі цього можна обрати засоби виходу з конфлікту.

3. Третій етап: «Що?». Потрібно дати відповідь на запитання «Що я хочу отримати в результаті використання певних засобів?». Дія має бути направлена НЕ проти особистості, а проти його вчинку.

Принципи ефективної комунікації! 

Досить часто люди потрапляють у ситуації, коли їм важко зробити перший крок до знайомства,  перший крок до примирення. За цим стоять глибокі переживання: страх, роздратування, несподівана агресивність. Усе це може ускладнювати життя. Але при бажанні завжди можна знайти вихід.
                                                     Пам'ятай!
1. Найважливішим є саме перший крок. Тому, якщо ти хочеш познайомитися чи помиритися, йди першим назустріч людині, не чекай і не думай, що це повинна зробити вона.
2. Посміхайся! Твоя посмішка свідчить про добрі наміри. 
3. Частіше називай ім'я співрозмовника. Для кожного звук власного імені найсолодший і найважливіший звук людської мови.
4. Проявляй щиру зацікавленість.
5. Інтонацією, виразом обличчя, позою покажи зацікавленість.
6. Намагайся знайти цікаву тему для розмови. Розмова «ні про що», про футбол, погоду, фільм теж може дати хороший результат. Важливо те, що контакт уже відбувся.
7. Налаштовуйся на людину, уважно слухай її. Слухати набагато важче, аніж говорити самому. Уважно спостерігай за іншими, намагайся якомога глибше зрозуміти повідомлення (те, про що говорить інший), запам'ятовуй почуте, перед тим як дати відповідь.
8. Слова не обов'язково найважливіші елементи повідомлень. Ми спілкуємося навіть тоді, коли мовчимо.
9. Будь відкритим, випромінюй тепло, і воно повернеться до тебе.

Виражати згоду  допоможуть такі фрази:

• Це не викликає заперечень (сумніву)...
• Я готовий з цим погодитися...
• Мені близькі ці думки...
• Я поділяю (підтримую) точку зору (думку)...
• Я теж хотів це (про це) сказати...
• Моя точка зору (моя думка, моя позиція) повністю збігається...
• Ніхто і не заперечує...
  
  Ти не образиш іншого, якщо вираження своєї незгоди почнеш зі слів:
• Мені так не здається...
• Я думаю по-іншому (навпаки)...
• Я дотримуюсь іншої думки...
• У мене інша (протилежна) точка зору...
• Я дозволю собі не погодитися з тобою...
• На жаль, не можу погодитися з тобою...