Як ознайомлювати дошкільників з українською народною іграшкою

Іграшка — невід’ємний атрибут дошкільного дитинства, без неї гра неможлива. Сучасна іграшкова індустрія пропонує дітям та їхнім батькам широкий спектр різноманітних іграшок — від найпростіших кубиків до ультрасучасних комп’ютерно-ігрових комплексів. На тлі цього різноманіття ми часом забуваємо про мистецьку та освітню цінність народної іграшки.

Розкажіть дітям про народні іграшки

Народна іграшка — це специфічний витвір. Вона акумулює в собі споконвічні традиції народу, його духовні цінності, історичну пам’ять. Тож за нагоди обов’язково ознайомте дошкільників з різновидами народної іграшки, її історією, традиціями та способами виготовлення. Запросіть їх, наприклад, на екскурсію у віртуальний музей. Ось добірка фактів про найпопулярніші народні забавки.

Керамічна іграшка

Одна з найпоширеніших українських іграшок — керамічна — історично напрочуд розмаїта, образно багата, в оздобленні «наділена» добрим гумором, сповнена оптимізму. Глиняні іграшки майже в усіх гончарських селах зазвичай виготовляли жінки й діти гончарів. А потім продавали свої вироби на ярмарку. Кожен регіон України мав власні традиції створення таких іграшок, що стосувалися передусім вибору форми та особливостей розпису.

          Найулюбленішою забавкою хлопців були свищики. Розмаїття цих гончарних виробів вражає. Свищики виліплювали у вигляді птахів — жайворонків, півників, курочок, качечок, солов’їв; тварин — коників, баранчиків, котиків, бичечків; грибочків; будівель тощо.

Дівчатка чекали, що з ярмарку батьки привезуть їм «монетки». «Монетка» як модель ужиткового посуду повторює особливості його форми та оздоблення. Та на відміну від справжнього іграшковий посуд був зовсім мініатюрним, через що на ярмарку коштував всього одну копійку, тобто — одну монетку. Звідси й походить назва цієї групи іграшок. До виготовлення «монеток» гончарі зазвичай ставилися не менш скрупульозно, ніж до ліплення традиційного ужиткового посуду.

Для найменших дітей майстри виготовляли торохтушки, або хихички, — іграшки різної форми, які під час коливання створюють шум, торохтять.

До групи керамічних іграшок можна зарахувати й скульптури малих форм у вигляді фігурок тварин, птахів, вершників, панночок, кумів тощо, із якими діти теж залюбки гралися. Невеликі композиції з таких фігурок зазвичай були сюжетними та урізноманітнювали ігри.

Дерев’яна іграшка

        Дерево — матеріал, із якого доволі часто майстрували іграшки. Для роботи майстри використовували деревину різних порід, однак перевагу віддавали м’яким — сосні, липі, осиці, тополі, ліщині. Із твердих порід використовували бук, явір, клен, дуб, горіх, рідше — грушу. Окрім цього, виготовляли іграшки з кори сосни й дуба.

         Більшість доступних нині іграшок з дерева належать до групи так званих акустично-механічних та рухливо-механічних. Це деркачі, фуркала, калатала, дерчаки, вітрячки, пташки на коліщатках з рухливими крильцями, візки, каруселі, коники на коліщатках тощо.

Із дерева виготовляли також і дитячі меблі, посуд, грабельки, музичні інструменти, пташок-свищиків у вигляді півників, коників, декорованих різьбленим орнаментом, тощо. Ці іграшки збереглися переважно в музеях та приватних колекціях, однак окремі майстри виготовляють їх і донині. Приміром, і досі на полицях магазинів можна знайти традиційну дерев’яну рухливо-механічну іграшку «Коваль і Ведмідь».

Іграшка з дерева  — тепла, легка і зручна в грі — обов’язково має супроводжувати сучасне дитинство.

Іграшка-мотанка

Здавна мами й бабусі виготовляли для дітей у родині іграшки з клаптиків тканини, найвідомішою з-поміж яких була лялька-мотанка. Вона могла бути маленькою або великою за розміром, але обов’язково безликою. Часто замість характерних рис на обличчі ляльки нашивали нитками хрест і вважали таку ляльку оберегом родини. Символічним є те, що для створення ляльки-мотанки не використовували голку. Іграшку просто змотували зі стрічок тканини за допомогою ниток.

       Для хлопчиків також виготовляли ляльки-мотанки — у вигляді козачків. Під час ігор з такими ляльками дітям прищеплювали знання про їхню соціальну роль у майбутньому, виховували в них мужність та впевненість. Для малюків дорослі створювали з тканини іграшки-забавлянки у вигляді звірів чи птахів. Така іграшка могла розважити дитину, коли батьки на деякий час залишали її вдома саму. Коли малюкові ставало самотньо або страшно, він звертався до своєї іграшки як до друга, розмовляв та грався з нею. Особливість цього виду іграшок у тому, що їх доволі просто виготовити. Ознайомившись із основними етапами роботи, старші діти цілком здатні були зробити це самостійно для молодших.

Сирна іграшка

      Певно, найбільш незвичайною народною іграшкою є сирна, яку виготовляли лише в Карпатському регіоні. Матеріалом для виготовлення такої іграшки слугував овечий сир. Йому давали трохи вистоятись, прокиснути. Після цього розварювали в жентиці, від чого сир ставав м’яким та пластичним, наче віск. Майстриня виліплювала фігурку із сиру, а потім клала виріб у розтоплене вершкове масло, щоб він став жовтим і гладеньким. Після цього фігурку розмальовували, використовуючи традиційні символи — хрестики, косички, підківки, крапки, рисочки.

Створіть іграшку власноруч

      Сучасну іграшку зробити власноруч доволі складно. Саме тому ми звертаємось до надбань багатьох поколінь та щоразу повертаємось до народної іграшки, створення якої відкриває необмежений простір для розвитку дитини. Виготовляючи іграшку власноруч, діти відчувають задоволення від того, що створюють дещо прекрасне. Завдяки цьому їхній інтерес до гри з такою незвичайною іграшкою лише посилюється.

       Перш ніж братися до виготовлення власної іграшки, поцікавтеся в дітей, які види народних іграшок вони знають. Запросіть пограти в дидактичні ігри, які допоможуть їм пригадати особливості різних народних забавок.

        Обговоріть з дітьми, з яких матеріалів вони хотіли б створити свої іграшки. Спонукайте їх розмірковувати, які матеріали не можна використовувати для виготовлення іграшок і чому.

       Створюючи з дітьми народні іграшки, намагайтеся обирати екологічно чисті природні матеріали. Наприклад, запропонуйте дітям використати для створення іграшки солому, траву, сіно, реп’яхи, рогіз, листя кукурудзи, тирсу, вербову кору, льон, різноманітні квіти, овочі, фрукти тощо. Ці матеріали доступні й з ними легко працювати. Головне — не обмежуйте дитячу творчість. А щоб надихнути на творчість і педагогів, і дошкільників, пропонуємо цікаву ідею — виготовте разом з дітьми кумедного баранця із сухої трави. 

       Наприкінці запропонуйте дітям пограти з іграшками, які вони виготовили власноруч. Поміркуйте разом, які цікаві ігри можна організувати, як вони називатимуться, що буде потрібно робити тощо. Якщо іграшки виявляться занадто крихкими, організуйте виставку та запросіть дітей з інших груп її відвідати. Варіантів, як організувати різні види діяльності дітей з готовими іграшками є багато, вибір за вами.

         Народна іграшка своєю простотою й досконалістю, витонченістю форм, різноманітністю використаних матеріалів, образністю й естетичною довершеністю збагачує духовний світ дітей, пробуджує відчуття рідного коріння. Народна іграшка дає їм те, чого не може дати сучасна. Утім, існуючи поруч, вони доповнюють одна одну.

 Потішний баранець із сухої трави - екоіграшка власноруч

      Створення скульптур із сухої трави - справжнє мистецтво, що своєю історією сягає часів Київської Русі. Тож така творчість передусім занурить дошкільників у культуру власного народу, ознайомить з історією української іграшки. Водночас самостійна робота над виробом дасть змогу розглянути його з усіх боків, помацати кожну деталь. Такий візуальний огляд і тактильні відчуття «відкриють» дітям характерні для скульптури особливості, як-от об’ємність, тривимірність тощо. Розглянемо, як перетворити суто технологічний процес зі створення трав’яної скульптури на цікаву творчо-пізнавальну діяльність.

Попередня робота

Перш ніж братися до творчості, організуйте невелику бесіду про баранця — обговоріть з дошкільниками, яка ця тварина ззовні, що їсть, де зазвичай живе, який має характер, як взаємодіє з іншими свійськими тваринами тощо. Відтак запросіть їх розглянути й порівняти скульптури баранців, виготовлені з різних матеріалів — глини, скла, каменю, дерева.

Крок 1. Із цупкого картону виріжте прямокутник розміром 2 × 4 см. По вужчій стороні зріжте два кути. Відтак візьміть шматочок тканини й обклейте нею картонну заготовку. Це буде мордочка баранця. По боках приклейте до неї заокруглені вушка, вирізані із тієї самої тканини. Намалюйте на мордочці фломастером носик і ротик, приклейте намистинки-очі.

Крок 2. Змоченими у воді руками сформуйте зі старої газети кульку. Це буде тулуб баранця. Акуратно обгорніть кульку сухою травою.

Крок 3. Починайте обмотувати заготовку ниткою. Для цього затисніть кульку, огорнуту травою, між вказівним і великим пальцями лівої руки, а правою рівномірно намотуйте нитку на всю кульку. Можете використати нитки різних кольорів.

Крок 4. Приладнайте до готового тулуба ніжки. Для цього візьміть чотири сухі гілочки однакового розміру й намітьте, де їх ліпше прикріпити. Потім по черзі акуратно встроміть кожну гілочку в кульку із паперу й трави, попередньо змастивши кінчик гарячим клеєм. Щоб клей добре тримався, міцно притисніть кожну ніжку до тулуба приблизно на 10—20 с.

Крок 5. Приклейте гарячим клеєм спереду до тулуба баранця голову, а ззаду — невеличкий хвостик, змотаний із жмутка трави й цупкої мотузки.

Крок 6. Прикрасьте тулуб баранця декоративними квітами, на вушко за допомогою скріпки почепіть ґудзик-квітку, а на шию — підвіску — нанизану на стрічку намистину.

Спонукайте дітей більшість дій виконувати самостійно. За потреби показуйте, що і як правильно робити, допомагайте в процесах, які потребують участі дорослого. Окремі процеси, зокрема з використанням гарячого клею, візьміть на себе, щоб убезпечити діяльність дітей.

Ігрова діяльність

Для дошкільників будь-яка творча діяльність набуває сенсу лише тоді, коли вони можуть використати свої вироби під час цікавої гри. Які ж ігри із трав’яним баранцем запропонувати дітям? Маємо кілька ідей.

Різний настрій. Запропонуйте дітям поміркувати, що зазвичай підказує нам, що інша людина має хороший настрій. (Її жести, рухи, хода, інтонації, міміка.) Відтак спонукайте «перенести» ці «маячки» і на баранця: «Уявіть, що ваш баранець іде в гори, де свіже повітря, багато зеленої трави. Разом з ним ідуть мама й друзі. Баранець бадьорий і радісний, аж підстрибує. Покажіть своїми скульптурками на столі, як рухається баранець, які звуки видає. (Діти показують.) А тапер уявіть, що баранець загубився у високій траві. Покажіть, як він дрижатиме від страху. Як гадаєте, як зміниться настрій баранця, коли він знайде маму? Покажіть іграшкою, як він відчує полегшення, радітиме й пустуватиме».

Швидко — повільно. Запропонуйте дітям під музику з різними ритмами показати своїми виробами, як баранець може рухатися (швидко — повільно), підстрибувати (високо — низько), крутитися в різні боки й кружляти навколо себе.

Ви можете вигадувати такі гри й самостійно або залучати до цього дітей. Залежно від потреб вони можуть бути навчальні, розвивальні чи виховні.

Отже, створення скульптур із сухої трави — це діяльність, що має не лише творчий, а й, безумовно, пізнавальний та ігровий потенціал.